Сьогодні Садгора є районом Чернівців. А ще минулого століття це було окремий населений пункт, де переважало єврейське населення. У цьому матеріалі на chernivetski.info ми більш детально розповімо про єврейську общину.
Зародження
Місто Садгора виникло у 1771 році. Колись воно було одним з найпотужніших торгових точок у Європі. місто могло змагатись з Чернівцями за статус адміністративного центру Буковини. До 1968 року Садгора була окремим населеним пунктом, а згодом увійшла до складу Чернівців.
Під час російсько-турецької війни ці землі перебували під владою молдовського господаря, який був васалом Османської імперії. Саме він створив у Садгорі монетарню. У 1771 році вийшла пробна партія мідних монет із Садгірської монетарні. Місто стало першим мануфактурним виробництвом на Буковині. Загалом Садгора була досить розвинута, тому що тут був окремий ринок, кам’яниці, гуральні, олійниці, інше виробництво. У Садгорі відкрилися гуральні, запрацювали додаткові виробництва: почали продавати пшеницю, іншу сільськогосподарську продукцію. У містечку працювало три банки. Це поклало початок стрімкому розвитку Садгори, тут з’явилася перша адміністрація.
Населення
Після війни потреба у монетному дворі відпала й він припинив існування. Але поселення у Садгорі вже облаштувалося і почало розвиватися. Серед населення переважали євреї, також була значною польська та українська громади. За переписом, на початку минулого століття приблизно 80% населення Садгори становили євреї. Ще майже 10% складала польська громада і решта – українці.
Вперше євреї тут з’явились, коли у місті почали організовувати ярмарки. У 1842 році у Садгорі поселився цадик Ізраель Фрідманн. Саме з цього часу ці землі почали масово заселяти євреями. Люди дуже довіряли Фрадманну, адже вони вважали, що він був «чудодійним рабином із Садагури», ясновидцем і пророком, який міг віщувати долю, майбутній шлюб, торгову угоду, чи сказати, куди зникла курка, що забігла на сусідський город. За переказами, навіть смертельно хворі люди зцілювалися, доторкнувшись до його одежі. Люди вірили, що в рабина переселилася мудрість царя Соломона, тому його слова були пророчими.
Він був надзвичайно багатою людиною. За його кошти збудували розкішний архітектурний ансамбль із червоної цегли. Саме через резиденцію цадика Фрідманна, до якого приїздили на прийом поважні люди з усього світу, Садгору називали “малим Єврейським Ватиканом”.
Цадик Ізраель Фрідманн похований, як і заповідав, на місцевому єврейському кладовищі, поряд – могили його батьків і дітей. До його могили приїжджають юдеї з усього світу.
Як хрест урятував синагогу?
Резиденція садгірського цадика складалася із синагоги, двох партерових будівель по боках, будинку, де мешкала сім’я цадика, господарських приміщень, конюшень та великого парку позаду будівлі. Протягом багатьох десятиліть це було паломницьким місцем. Усередині будівля виглядає ще величнішою, аніж ззовні.
Цю будівлю від руйнувань урятувало те, що тут розмістили госпіталь Червоного Хреста. І на будівлі майорів хрест. Тому саме так сталося, що від руйнувань війни будівлю синагоги врятував хрест. Із приходом радянської влади у цьому приміщенні організували ремонт військової техніки. Будівля з часом пошкодилась, покрівлі взагалі не було. У 2016 році, за підтримки нащадків Фрідманна, синагогу було відкрито.
Також багато дослідників єврейської культури стверджують, що саме у Садгорі зародилася мелодія всесвітньо відомої пісні “Хава наґіла”. Її назва на івриті в буквальному перекладі означає “радіймо”.