Буковина – це край з унікальним культурним кодом. Тут зливаються гуцульські, єврейські, румунські, австрійські й українські мотиви. Особливе місце в музичному ландшафті краю займають композитори, чиї твори надихали покоління, зберігали фольклорну спадщину й творили нову музику – сучасну, сміливу, глибоку, пише chernivetski.info. У цій статті розповідаємо про буковинських митців, які не лише прославили свій край, а й зробили вагомий внесок у розвиток української й світової музики.
Євсевій Мандичевський: творив музику Європи
Ім’я Євсевія Мандичевського сьогодні відоме не лише в Україні, а й у наукових колах Австрії, Німеччини та інших європейських країн. Родом із Чернівців, він став однією з ключових постатей європейської музичної науки рубежу XIX-XX століть.
Євсевій Мандичевський народився 18 серпня 1857 року в Чернівцях. Він вивчав філософію та право у Віденському університеті. Але найбільше його приваблювала музика. Згодом Мандичевський зробив стрімку академічну кар’єру у Відні, де працював бібліотекарем Імператорської придворної бібліотеки. Пізніше став директором музичного архіву. Його спеціалізація – музикознавство, історія музики, редакторська та аналітична робота з рукописами великих композиторів.
Євсевій Мандичевський особисто товаришував із багатьма відомими митцями свого часу. Зокрема, його дружба з Йоганнесом Брамсом (одним із найвизначніших німецьких композиторів XIX століття) стала особливим етапом у його творчості. Мандичевськийготував наукові видання творів Брамса, що стали класикою світової музики.
У його власному науковому доробку – ґрунтовні дослідження творчості Баха, Гайдна, Бетховена, Генделя. Саме Мандичевському належать перші історико-критичні редакції багатьох класичних музичних текстів. Він редагував видання «Denkmäler der Tonkunst in Österreich», що містить шедеври австрійської музики минулих століть.
Помер митець 13 лютого 1929 року й похований у родинному склепі на євангелічному кладовищі в Чернівцях. На жаль, в радянські часи його могилу знищили, а ім’я практично забули…
Володимир Івасюк: основоположник української естрадної музики
Музичний талант Володимира Івасюка проявився дуже рано – вже у п’ять років він вступив до музичної школи у Чернівцях. Там брав уроки скрипки й фортепіано. У 1964 році створив шкільний ансамбль «Буковинка» і почав писати перші пісні, які виконували місцеві художні колективи.
Його творчість стала основою формування української естрадної музики другої половини ХХ століття. Івасюк – автор понад 100 пісень, включно з такими легендарними хітами, як «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори», «Два перстені». Він написав понад 50 інструментальних композицій – сюїт, варіації, поліфонічні твори, музичний супровід для спектаклів.
Івасюкові твори стали основою нової української естради у другій половині 1960-х років. Їх із гордістю виконували ВІА, сольні виконавці та хорові колективи. Його мелодії поєднують глибину ліричних мотивів із народною мелодикою, і це зробило їх класикою української музичної культури. Попри трагічно коротке життя (помер у віці 30 років), він залишив величезну спадщину, яка досі активно звучить в ефірах, на концертах, у виконанні національних артистів.
Нині твори Івасюка стали символом Буковини й України. Їх часто використовують у навчальних програмах, концертах до Дня незалежності, у фольклорних фестивалях. А ім’я Івасюка – одна з перших асоціацій із музичною Буковиною. Саме він став мостом між народною традицією та сучасною українською естрадою.
Степан Сабадаш: майстер пісенно-хорового жанру
Один із видатних композиторів і диригентів Буковини – Степан Сабадаш. Його творчість зосереджена у вокальному й хоровому жанрі, а патріотичні, ліричні, жартівливі пісні стали невід’ємним атрибутом культурного простору Буковини. Серед найвідоміших творів – «Марічка», «Очі волошкові», «Пісня з полонини», «Моя Буковина», «Ромашка», «Вечірня пісня», «Дівочі мрії», «Осінь», «Пісня про Лук’яна Кобилицю», які активно виконували місцеві й всеукраїнські таланти.
Сабадаш закінчив диригентсько-хоровий факультет Чернівецького музичного училища та заклав основи хорової традиції регіону, будучи головою об’єднання самодіяльних композиторів Буковини з 1959 року. Його збірки «Пісні та хори», «Пісня з полонини», «В смерековому гаю» стали класикою регіонального репертуару.
Народні пісні з його авторством відображають дух Буковини, адже мелодії насичені фольклорними інтонаціями, ліризмом і глибинною емоційністю. Він робив численні обробки народних пісень і так поширював регіональне мистецтво через хорове виконання. Сьогодні ім’я Сабадаша викарбовано на Алеї зірок у Чернівцях як одного з культових творців музичної культури краю.
Юрій Гіна: скрипаль, диригент і композитор
Він був композитором і педагогом, творив сам і навчав інших. Георгій Гіна (псевдонім Юрій Гіна) – видатний скрипаль, диригент, педагог і композитор. У 2022 році отримав звання заслуженого артиста України. Він закінчив Чернівецьке музичне училище та Київську консерваторію, а з 1975 року очолював камерний оркестр Чернівецької обласної філармонії.
Як композитор, Гіна створив близько ста музичних творів. Це обробки класичних арій, мазурок, романси, інструментальні фортепіанні твори, камерні ансамблі, а також оркестрові композиції з чистим буковинським колоритом. Його записані роботи увійшли до платівки «Буковинський сувенір», випущеної компанією «Мелодія» у 1990 році.
Наукова та педагогічна діяльність Гіни є суттєвим внеском у розвиток музичної культури краю. Він 24 роки викладав у Чернівецькому музичному училищі та 46 років очолював Чернівецьку дитячу музичну школу № 1. За цей час підготував сотні скрипалів, багато з яких стали професійними музикантами або педагогами, відзначився як автор методичних праць і досліджень, вплинувши на музичну освіту регіону
Його оркестрові твори поєднують академічну структуру з народною інтонацією. Завдяки цьому він став однією з ключових фігур у становленні професійного музичного виконавства на Буковині. Помер митець у травні 2025 року.
Йосип Ельгісер: збирач культурної пам’яті та композитор інструментальних творів
Не лише створювати власні твори, а берегти творчу спадщину попередніх поколінь – таким був життєвий принцип відомого буковинця, громадського активіста, заслуженого діяча мистецтв України Йосипа Ельгісера.
Він вчився на медика і паралельно здобував музичну освіту. А з часом проявив себе як талановитий піаніст-виконавець, музикознавець та композитор. Його творчий спадок охоплює понад 70 романтичних і хорових пісень, понад 200 інструментальних, оркестрових творів, більшість яких увійшла до циклу “Я буковинець”. Це пісні, романси, хорові твори, фортепіанні та камерні композиції, творчі ансамблі для народних і духових інструментів.
Ельгісер також був збирачем і популяризатором музичної спадщини Буковини. Він створив унікальну нотну колекцію, вивчав забуті твори буковинських митців, випустив кілька томів музичних збірок. А в Австрії у 2022 році побачив світ диск «Музика з Буковини». Його концерти охопили 443 твори: від Баха до Скрябіна. За ЮНЕСКО присвоїло йому звання «Золоте ім’я світової культури».
Зворотний зв’язок із культурною пам’яттю регіону і власні твори зробили Ельгісера постаттю, яка пов’язує минуле і сучасність Буковини через музику. А його ім’я увіковічнене на міській “Алеї Зірок”.