У 18 столітті територія Буковини відійшла до Австро-Угорської імперії. Тож нова влада привезла з собою у регіон традиційні віденські розваги. У цьому матеріалі на chernivetski.info ми більш детально розповімо про віденську культуру у Чернівцях.
Прогулянки
Традиційно на вихідні буковинські жителі міст прогулювались вулицями Чернівців та парками. Центром таких прогулянок у місті була вулиця Панська, сьогодні – вулиця Ольги Кобилянської. Окрім місцевої знаті та інтелігенції, нею прогулювалися усі містяни.
На такі прогулянки панянки одягали усе найкраще, аби похизуватись перед іншими. Джентльмени шляхетно знімали капелюха для того, щоб привітатись зі своїми знайомими. Навколо їздили фіакри на гумових колесах з обмундированими або цивільними кавалерами.
Також містяни полюбляли гуляти стежками у парку. У другій половині 19 століття у Чернівцях з’явився Народний сад. У нічний час алеї освітлювались вуличними ліхтарями. На той час це була рідкість. На вихідні в саду були паркові свята, танці, концерти, театральні вистави, діяв курсалон. А буднями у парку прогулювались міські чиновники, а також буковинська інтелігенція.
Такі прогулянки мали не лише розважальний характер, а й терапевтичний. До прикладу у 19 столітті чимало жінок страждали на анемію через малу фізичну активність. Навіть Ольга Кобилянська любила прогулятись Чернівцями, адже часто скаржилась на погане самопочуття.
Важливою складовою елітного відпочинку у той час був курсалон. Це було приміщення, де проводились різноманітні світські заходи. Один з них на Буковині був двоповерховий. У будівлі були кімнати для гри на фортепіано, більярду, а також кав’ярні, музичний павільйон. А у великих залах відбувались лотереї, художні та музичні заходи. Доступність до курсалону поділялась на чотири класи. До слова, абонемент 4 класу був для слуг та людей, які мали посвідчення про бідність, і дітей віком від 3 до 14 років.
Салонна культура
Разом з австрійською владою у місто також прийшла мода на салонну культуру. У 30-х роках 19 століття заможні чернівчани у власних будівлях організовували зустрічі знатного товариства. Здебільшого гості розважалися танцями, розмовами, жартами. Такі події відвідувала й письменниця Ольга Кобилянська. Вона тішила гостей своєю грою на фортепіано, а також співами.
У салони часто запрошували видатних музикантів, композиторів, декламаторів, поетів тощо. Улюбленими виконавцями в будинках великих землевласників були гурти ромського походження, які сприймали як місцеву екзотику. Також у салонах ще цікавились літературою. Письменник Юрій Федькович неодноразово відвідував дім Ернста Рудольфа Нойбауера. Його будинок вважався у місті літературним салоном. У такому місці Федькович надихнувся на переклад українських народних пісень німецькою мовою.
У місті було прийнято організовувати вдома звані вечори. Це був обов’язок для підтримування родинних, соціальних та професійних відносин. Звані вечори часто присвячували домашнім, релігійним та офіційним святам. Також міська інтелігенція відвідувала кав’ярні та ресторани у Чернівцях. Таким закладам дозволяли працювати до півночі. В окремих випадках, на час проведення карнавалу, можна було отримати дозвіл зачиняти кав’ярні пізніше. У кав’ярнях не просто пили каву та читали свіжу пресу, але й обговорювали важливі політичні теми, а також й ситуації, що відбувались у Чернівцях.
Отож з приходом австрійської влади у місті вводились європейські звичаї та традиції. Чернівчани всіма силами намагались влитись у новий ритм життя.
