Особливість буковинців полягає у тому, що вони шанують своє і щедро діляться з іншими, незважаючи на мовні і культурні відмінності, відстань і кордони. Мова про міжнародний фольклорний фестиваль “Буковинські зустрічі”, який традиційно збирає велику буковинську родину з України, Польщі, Румунії, Угорщини, Німеччини та Словаччини. Багатонаціональна Буковина гостинно відкриває обійми для всіх, кого поєднують спільні цінності та традиції, пише chernivetski.info.
Історія фестивалю триває більше 30 років
Ідея фестивалю зародилася ще в 1986 році серед польських переселенців із Буковини (тоді вони створили гурт “Ястровяци”). Люди розуміли, що не єдині, хто емігрував з Буковини до Польщі та інших держав. І що буковинська діаспора – велика та потужна, а культура – яскрава та масштабна. То чому ж не запалити фестивальну зірку, яка об’єднує буковинців в Європі? Але перший фестиваль відбувся дещо пізніше – в 1990 році у Польщі. Тоді з Чернівців взяв участь один колектив, сім колективів буковинського походження у Польщі та один колектив із Румунії.
Партнери з Польщі – Регіональний культурний центр, та з-за кордону (центри культури та органи місцевого самоврядування) підписали Угоду про проведення такого фестивалю, прописали його концепцію та мету, визначили місця та дати проведення в різних країнах. І… зустрілися! Дійство одразу припало до душі кожному, кому пощастило стати першими учасниками. Це було свято душі, спогадів, мрій і ментального зв’язку.
До 1998 року “Буковинські зустрічі” відбувалися у Польщі. Але географія учасників щороку розширювалася, організатори працювали над тим, щоб усі етнічні та національні групи фольклору Буковини були представлені. Тож у 1993 році уже 13 колективів приїхали на фестиваль (з них п’ять ансамблів – з України). Активними учасники до 1995 році були і представники буковинського фольклору з Німеччини. Але згодом вони перестали брати участь у дійстві.
У 1998 році до великої родини ансамблів приєдналися два колективи старообрядців із Румунії. Всього налічувалося 22 колективи з різних міст та країн. Фестиваль став запальним та колоритним. А через рік перший фестиваль “Буковинські зустрічі” відбувся в Чернівцях та Кимполунг-Молдовенеску (Румунія). Так розпочалася яскрава сторінка виступів талановитих буковинців, які і до нині представляють свій край та культуру національних та етнічних меншин на міжнародному рівні. З 2000 року учасниками фестивалю стали буковинські секлери з Бонигад.
З 2003 року “Буковинські зустрічі” проходять у Словаччині, Польщі, Румунії, Угорщині та Україні. Через 11 років до складу учасників долучилася Молдова. А 30-й ювілейний мандрівний фест відбувався одночасно в чотирьох країнах – Польщі, Угорщині, Румунії та Україні.
Масштаб дійства вражає
Тільки уявіть: за роки існування фестивалю у ньому взяли участь понад 500 колективів буковинського походження! А це 2891 колоритний виступ на різних сценах європейських країн. З року в рік фестиваль збирав артистів – відомих та аматорів, які після успішного дебюту ставали відомими. Вони зачаровують буковинськими традиціями, вбранням, танцями, грою на музичних інструментах. Частина цієї культурної спадщини була б уже давно втрачена, якби не була зібрана на сцені фестивалю.
“Буковинські зустрічі” – це не про змагання, не про конкурс та визначення кращих. Це історія про те, як разом можна зберігати, відтворювати та популяризувати свою національність та етнічність. Адже серед учасників заходу – люди з різним походження, різними релігійними уподобаннями та навіть різних вікових категорій.
Фестиваль існує більше трьох десятків років і за цей час став міцною платформою для консолідації національної ідентичності та зміцнення традицій. Кожен виступ – це міжкультурний діалог і великий вклад в мистецьку спадщину.
Поляк та виходець з Буковини ініціювали фестиваль
Ініціатор проєкту та засновник фестивалю “Буковинські зустрічі” – польський етнограф Збігнєв Ковальський. У 90-их роках вони разом із колегою – професором слов’янської філології Варшавського університету Казімєжем Фелешко, вирішили налагодити дружні культурні міжнародні зв’язки. Це було невипадково, адже Казімєж за походження – буковинець, уродженець Чернівців. Тож тема рідної культури та зв’язків із краєм була йому близька. Він вважав, що навіть не перебуваючи фізично на рідній землі, людина ментально залишається з нею. І цей духовний зв’язок важливо підтримувати через покоління. Але у подальшому основну частину з реалізації проєкту та проведення фестивальних заходів взяв на себе Збігнєв. У 2023 році Збігнєву Ковальському навіть вручили медаль “Вдячна Буковина” за багаторічну плідну співпрацю з краєм.
В останні роки під час проведення “Буковинських зустрічей” паралельно триває фестиваль науки. Він збирає відомих вчених, науковців, дослідників, етнографів, які розглядають та аналізують буковинську етнографію та її феномен. Нині фестиваль отримав неофіційний статус найбільшого мандрівного фестивалю в Європі та наймасштабнішого мистецького проєкту центрально-східної Європи.
Ще однією заслугою Збігнєва Ковальського є збереження та оцифрування усіх відео- та фотоархівів з фестивалів від початку існування. Працюючи директором будинку культури в Пілі (Польща), паралельно він зібрав вражаючу кількість матеріалів – більше 3500 одиниць інформації. Це відео з виступів, фоторепортажі, друковані матеріали в медіа різних країн світу. Тож тепер при Регіональному культурному центрі в Пілі діє ціла наукова лабораторія, яка наочно демонструє, наскільки барвиста та розмаїта фольклорна спадщина буковинців. На основі зібраних матеріалів щорічно у Польщі друкуються фотоальманахи, каталоги, альбоми.
Чернівці стануть центром культурної взаємодії
Незважаючи на обмежені можливості у проведенні культурно-мистецьких заходів в Україні, Чернівці таки прийняли у 2024 році “Буковинські зустрічі”. Так співпало, що 35-ий мандрівний фестиваль відбувався у День міста і ці дати підсилили увагу до фесту.
Родзинкою минулорічного фестивалю стала рекордна кількість колективів – 36 ансамблів взяли участь у ювілейній концертній програмі. А ще вперше доєдналися до учасників чотири колективи Національних товариств. Як підкреслив Збігнєв, Буковина може стати центром спільноти міжнародних культурних зв’язків, побудованих між країнами саме на цьому фестивалі. Адже це край, який дарує світові співочі таланти та неймовірно харизматичних виконавців.
Виклики сьогодення, безумовно, вплинули на формат проведення фестивалю. Так, у 2020 році, коли у світі розпочалася пандемія коронавірусу, проведення 31-го фестивалю “Буковинські зустрічі” опинилося під загрозою. Але організатори знайшли вихід: відкриття фестивалю відбулося символічно. Гурт «Ястровяци» з Ястров’я виконав гімн буковинців «Буки мої, буки». А усі колективи, які мали брати участь у заході, об’єдналися на одному онлайн-майданчику у соцмережах. Це був великий виклик, але і засновники фестивалю, і учасники довели, що жодні обставини не зможуть зупинити культурний рух буковинської родини, яка з кожним роком стає все ширшою.
Масштабується і сама програма дійства. Наприклад, з’явилися такі освітньо-культурні елементи як “Смаки Буковини”, “Спільна кухня”, забуті обряди, виставки народних майстрів та багато інших. Тож майбутні “Буковинські зустрічі” обіцяють бути ще цікавішими та пізнавальнішими.