Чи можна подумати, що саме на Буковині народилися таки люди, як: Ольга Кобилянська, Юрій Федькович, Дмитро Гнатюк і інші. Саме ця територія країни насичене творчими, незалежними людьми, які любили свою рідну Україну і подають приклад молоді, пише chernivetski.info.
Ольга Кобилянська
Відомі твори цієї письменниці надихають багатьох, але чи цікавився хтось, де народилася така інтелігентна, розумна жінка.
Ольга Кобилянська народилася у маленькому містечку Південної Буковини — Гура-Ґумора 27 листопада 1863 року, але дитинство Ольги пройшло зовсім в іншому місці. Кимпулунг — маленьке місто Буковини, куди переїхала родина письменниці. На жаль, цей край був під окупацією Австро-Угорщини і місцеві розмовляли німецькою мовою, а такі діти, як Ольга були вимушені вчитись німецькою.
Повість “Лореляй” була написана німецькою мовою у 1888 році, а видана у 1896 році українською мовою вже під назвою “Царівна”. Саме цей твір дав поштовх до відомості і серед інших письменників.
У 1891 році родина Кобилянської переїжджає до Чернівців через навчання братів. Саме в цьому місті поетеса буде жити і творити все своє життя. В кінці свого життя Ольга Кобилянська зрозуміє, що зробила правильний вибір, що залишилась у Чернівцях.
Завдяки місцю, де народилась поетеса, вона змогла розвинути себе в українській літературі і стати видатною людиною всієї України. Ольга Кобилянська видала дуже багато творів, які надихають і створюють особливу атмосферу під час їх читання.
Юрій Федькович
Як і Ольга Кобилянська, Юрій Федькович народився на Буковині. Все своє життя творив німецькою і українською мовами і просував себе, як громадський діяч.
Народився письменник у селі Сторонець-Путилів 8 серпня 1834 року. Можна зазначити, що село тоді належало Австро-Угорщині, тому більшість жителів були двомовні, як і Федькович.
Перед навчанням у вищій школі, де і закінчив середню освіту, вчився у приватного вчителя. Коли закінчилось його навчання, Юрій вирішив поїхати до Молдови і проходити військову службу там. Зміг набратись досвіду у військовій справі під час походу на Італію.
Через деякий час, повертається на Батьківщину і приїхавши, декілька років працює шкільним інспектором, після цього 5 років був сільським старостою. У 1872-1873 роках працював редактором у Львові, коли повернувся до Чернівців, вирішив стати редактором газети “Буковина”.
Юрій Федькович написав чимало творів за мотивами народних пісень і став першим україномовним письменником Буковини, планував створювати у місцевих школах уроки рідної мови. До Івана Франка був найбільшим літератором Західної України. Також, його ім’ям було названо університет у Чернівцях, який у 2011 році став спадщиною ЮНЕСКО.
Володимир Івасюк
Видатний український композитор і поет, один з основоположників української естрадної музики, автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до двох спектаклів, професійний медик та співак — все це лише про одну людину — Володимира Івасюка. Людина, яка захоплювалась мистецтвом і ніяк не могла зупинитись опановувати нові інструменти і техніки.
4 березня 1949 року у Кіцмані, Чернівецької області народився Володимир Івасюк. Батько був вчителем, як і мама, тому батьки з самого дитинства привчали дитину до мистецтва й культури поведінки. Зовсім маленькому Володимиру дуже сподобалася музика і у 5 років він вже грав на скрипці у музичній школі. З 1956 по 1966 роки вчився у Кіцманській середній школі, а після з родиною переїхав у Чернівці.
У Чернівцях поступив у Чернівецький державний медичний інститут, але першого ж дня його було відраховано за те, що з друзями скинули бюст Леніна у Кіцмані.
Перший секретар Чернівецького міськкому комсомолу Аркадій Казімірський допоміг йому влаштуватися на завод «Легмаш» учнем токаря. Там Володимиру доручили управляти заводським хором і через рік він отримав свою першу нагороду. Завдяки гарній характеристиці у 1967 році поновив навчання в інституті. У 1972 році перевівся у Львівський медичний інститут.
24 квітня 1979 року Володимир Івасюк зник, того ж дня його батьки подали заяву у поліцію, але справа була приречена на провал. Пошуки велися з 27 квітня по 11 травня, але по закінченню справу закрили.
18 травня 1979 року солдат, який полював у Брюховицькому лісі, випадково знайшов тіло Володимира Івасюка.Слідство висунуло версію, що Володимир ще не був душевно врівноважений після лікування у Львівській обласній психіатричній лікарні й покінчив життя самогубством. За однією з неофіційних версій, це було вбивство, в якому брали участь співробітники КДБ.
12 червня 2014 року Генеральна прокуратура України визнала незаконним закриття кримінальної справи щодо смерті Івасюка і поновили її. Колишній прокурор Львівської області — Роман Федик, у лютому 2015 року заявив, що Володимир Івасюк був убитий співробітниками КДБ.
Дмитро Гнатюк
Дмитро Гнатюк — видатний український оперний співак, а також режисер і педагог. Народний артист України і СРСР. Герой України і перший виконавець хітів 1960-х – пісень “Два кольори” та “Мій Київ”.
Дмитро народився 28 березня 1925 року у селі Мамаївці, Королівства Румунії в селянській родині. Нині це територія Чернівецької області, Кіцманського району.
Під час Першої Світової війни батько залишився без ноги, тому Дмитро змалку займався сільським господарством. З початку радянської окупації у 1940 році втратив старшого брата Івана, який навчався у Румунії, а з поверненням на Батьківщину був звинувачений у шпіонажі і страчений. Під час Другої Світової війни жив у евакуації, де змушений був з 1944 року працювати металургом.
Закінчив Київське музичне училище, а у 1951 році — Київську державну консерваторію.
У 1945 році став артистом Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської, пізніше стає солістом Київського театру опери і балету, директором і режисером.
Виступав як концертний співак, гастролював за кордоном. Записав понад 15 платівок, 6 компакт-дисків. Широкий жанрово-стильовий діапазон, сильний голос, рівний у всіх регістрах, гнучкий у відтінках. У Дмитра Гнатюка була бездоганна техніка вокалу, дикції і акторської гри.
Працюючи в оперній студії при НМАУ Дмитро завжди пропагував та і ініціював постановку спектаклів українською мовою, зокрема він поновив опери українських авторів.