Люди, які не можуть не писати: буковинці Інґа Кейван та Єгор Дьомін розповіли за, що люблять поезію і чому пов’язали з нею своє життя

Композитори не можуть жити без музики, художники не можуть без картин, а поети і письменники не можуть не писати…

Якраз про поетів хочеться згадати, адже не так давно, двадцять першого березня по цілому світі відзначали день поезії. Цю дату запровадили у 1999-му році ухвалою ЮНЕСКО. Вперше Всесвітній день поезії відзначили двадцять першого березня у 2000-му році. В ухвалі ЮНЕСКО зазначається, що поезія може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запитання сучасної людини. Для того, щоб привернути до неї найширшу увагу з боку громадян різних країн, вирішили започаткувати Всесвітній день поезії, повідомляють «chernivetski.info».

З двома чернівецькими поетами Інґою Кейван та Єгором Дьомінем поспілкувалися кореспонденти «Суспільного», аби вони розповіли про те, яке місце у їхньому житті займає поезія, за що вони люблять її, чому пишуть і як відносять до критики з боку аудиторії, яка їх читає та слухає. 

Поезія – це спосіб думати, який активно використовує Інґа Кейван

Чернівецька поетеса і літературознавиця Інґа Кейван має великий досвід у написанні віршів. Вона видала не оду збірку, в яких поміщено багато її віршів. Поезією Інґа займається ще з самого дитинства. Перший вірш вона написала у чотири роки, чим приємно здивувала своїх рідних, зокрема маму. А тепер поезія для Інґи Кейван є способом вижити у сучасному світі. За словами жінки, за допомогою творчості вона думає і сприймає світ. Поезія для Інґи стала великим простором, де вона може показати чи виразити себе справжньою. 

Щоправда не один раз вірші поетеси критикували за те, що вони, як іншим здається, надто складні. І хоча вона прислухається до таких зауважень, це аж ніяк не послаблює бажання Інґи продовжувати писати. 

Без поезії вона не уявляє свого життя. Жінка зізнається, що не може не писати і прирівнює поезію до дихання. Поетеса ділиться, що коли вона починає писати, то ніби переходить у той інший простір: відчуває його на дотик, його запахи, бачить ті образи і перебуває серед них. 

«Мені важливо залишатися в просторі творчості, це – складова моєї сутності», - говорить Інґа Кейван.

Сьогодні поетеса працює над двома збірками поезій. Збірка «Діти Беслану» присвячена подіям, які відбуваються на Сході нашої держави. Його Інґа почала створювати ще у 2014-му році. Хоча їй не вдалося бути на майдані, а пізніше добровольцем на війні, усі ці сумні і трагічні події вона переосмислює за допомогою віршів. 

Ще одна збірка, над якою працює чернівецька поетеса, називається «Повернення вовків». 

Крім того, свої вірші Інґа Кейван публікує на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook. Таким чином поетеса підтримує добрий зв’язок зі своїми читачами.

Постійно вдосконалюватися – завдання, над яким працює Єгор Дьомін 

Єгор Дьомін навчається в Чернівецькому національному університеті. До Чернівців хлопець переїхав з Дніпропетровщини, де жив за сто кілометрів до зони бойових дій. Саме на цю тематику Єгор почав створювати свої перші вірші. 

За словами Єгора Дьоміна, війна на Сході України дуже відбилася на його емоційному стані. Тому свої переживання і почуття через таку несправедливість він вирішив сублімувати у творчість. 

У Чернівцях Єгор записався в студентський літературний клуб «Art Hunters Club», який регулярно відвідує, поєднуючи творчість з навчанням. Також він бере активну участь у поетичних конкурсах, завдяки чому чує думку читачів і прислухається до критики. Це допомагає хлопцю постійно покращуватися у написанні віршів.

Comments