Зірка Івана Миколайчука на Буковині незгасно світить крізь покоління уже десятки років. І щороку земляки вшановують його пам’ять крізь призму заходів, творчих вечорів, мистецьких зустрічей. У 2011 році до ювілейного 70-го дня народження відомого кіномитця у Чернівцях розробили та започаткували спеціальний туристичний маршрут “Шляхами Івана Миколайчука”, пише chernivetski.info. Цей проєкт і став початком зародження нового фестивалю на Буковині – “На гостини до Івана”.
Туристичний маршрут привів до етнофесту
Щороку 15 червня у Чернівецькій області – визначна дата, адже саме у цей літній день народився Іван Миколайчук. Тому у кожному районі та громаді намагаються вшанувати видатного режисера, актора та сценариста. А разом із тим популяризувати українську кінокультуру ширшому колу людей.
Тож ексклюзивний маршрут також був створений, аби стежка до родинного обійстя Миколайчука стала відомою всім. До роботи над ним долучилися понад 70 туристичних фірм, які презентували своїм клієнтам, у тому числі – закордонним туристам, цікавий маршрут. Він починався у Чернівцях та пролягав через Кіцманщину до Чорториї.
А там громадська ініціативна група спільно з Міністерством культури розробили перший етнофест “На гостини до Івана”. Упродовж всього шляху в кожному населеному пункті презентували колоритні виставки народних традицій, обрядів, промислів, демонстрували пісенне та танцювальне мистецтво, національний одяг, пригощали стравами національної кухні.
Вже тоді організатори дійства заговорили про те, що горизонти вшанування пам’яті Миколайчука треба розширювати: зокрема, запроваджувати дні українського поетичного кіно за кордоном.
Садиба Миколайчука збирає гостей щороку
Відтоді щороку фестиваль “На гостини до Івана” відбувається в Чорториї, за сорок кілометрів від Чернівців. Обов’язковим пунктом програми є відвідування музею-садиби славетного режисера у цьому селі. Місцеві жителі гордяться своїм знаним земляком, свідченням є названа його ім’ям вулиця, яка веде до музею-садиби. Саме за підтримки місцевих підприємців та небайдужих, які допомагали деревиною та необхідними матеріалами, вдалося облаштувати музей таким, як він є зараз.
Цікаво, що цей музейний об’єкт, який працює з 1991 року, останні десять доглядає племінник Івана Миколайчука Михайло Грицюк. Він не втомлюється щороку розповідати гостям фестивалю “На гостини до Івана” про свого знаменитого дядька.
Родинну хату перетворили на музей вже після смерті митця. Так трапилося, що занедбана хата, в якій вже ніхто не проживав, почала протікати і руйнуватися ще в 1986 році. Але Іван Миколайчук тоді хворів і вже не приїжджав до рідного села. У 1990 році обласне керівництво прийняло рішення відбудувати на цьому місці музей. А в 2006 році на подвір’ї музею-садиби встановили бюст Миколайчука.
Тож дорослі і діти, ступаючи на поріг Іванової хати, опиняються в атмосфері його життя. Тут, у двох затишних кімнатах, зберігаються особисті речі режисера, народні костюми, в яких він виступав. Є багато матеріалів та літератури, присвяченої діяльності та творчості Миколайчука.
Почесною гостею на урочистих дійствах до дня народження Івана була його дружина Марічка Миколайчук – відома співачка та акторка. Але у 2023 році після тяжкої хвороби Марічка відійшла у вічність та знайшла спокій поруч із чоловіком на Байковому кладовищі у Києві.
Харизма Миколайчукового таланту
У чому ж полягає унікальність Івана Миколайчука, чому його постать продовжує збирати послідовників та поціновувачів навіть після смерті? Це буковинець, який на власному прикладі довів, що ніякі життєві обставини не можуть завадити розвитку таланту, якщо його дарував Бог. Іван був з багатодітної сільської родини, тож з дитинства звик всього досягати самотужки.
Він закінчив вісім класів сільської школи і дуже хотів вчитися на артиста. Оскільки профільного акторського закладу в Чернівцях не було, то він вступив до музичного училища. Правда, не одразу, а через рік після того, як підготувався. Але харизма і вроджений талант допомогли йому.
Провчившись в училищі, Іван записався до студії-театру, яка відкрилася при музично-драматичному театрі в Чернівцях. І вже через два місяці грав головні ролі на сцені. Попри усі правила внутрішнього розпорядку йому навіть платили зарплату (хоча Іван ще не був актором).
А далі вкотре підтверджує свій талант, коли вступає до Київського театрального інституту. Конкурс був 200 осіб на одне місце і він таки зайняв своє місце в кіномистецтві. Свою першу роль він отримав, коли на неї вже був затверджений зовсім інший актор! Щось було таке в Миколайчукові, якийсь особливий вогник в очах, і це підкорювало серця людей.
Про все це екскурсовод та завідувач музею-садиби Михайло Грицюк розповідає не тільки тим, хто приїжджає на щорічний фестиваль “На гостини до Івана”, а й туристам, які протягом року відвідують музей. І завжди завершує розповідь майже містичним підсумком про те, як Іванова душа повернулася до рідного краю після смерті.
Помер Миколайчук в 1987 році в Києві, не бувши останніми роками у рідному краї. Але восени цього року, після його смерті, у Чорторию прилетіла зграя лебедів, які залишилися на місцевих озерах зимувати. З того часу щороку лебеді прилітають до села, а місцеві жителі впевнені, що так Іванова душа щоразу повертається додому.
Мрія про стіл, що з’єднає Чорторию і Чернівці – збулася
Тож завдяки згуртуванню буковинців мрія Івана Миколайчука збулася. А мріяв він у свій день народження накрити стіл від Чорториї до Чернівців і всіх нагодувати. Тепер цю мрію здійснюють щоліта, накриваючи щедрі буковинські столи гостинцями та калачами на квітчастих вишитих рушниках. І щороку настає той день, коли Іванові уродини відзначає вся Україна.
Окрім святкових столів, учасників дійства також чекають урочистості з покладанням квітів до погруддя митця, театралізовані міні-вистави колективів-учасників. У програмі свята – дитячі виступи, запальні мистецькі колективи Буковини, працюють атракціони для найменших. Брати участь у святковій програмі цього дня – це велика честь для колективів Буковини. Адже вони усвідомлюють, яка велика місія – власним словом, піснею, танцем популяризувати невмирущий талант Миколайчука.
А в 2022 року в Чернівцях вперше провели фестиваль глядацького кіно “Миколайчук-фест”, присвячений видатному режисеру. Відтоді дійство стало традиційним і цього року відбудеться вже четвертий фестиваль.
На рівні держави також вшановується пам’ять Івана Миколайчука. Так до 75-річчя з дня народження Нацбанк випустив ювілейну пам’ятну монету номіналом 2 гривні, яку ввели в обіг в 2016 році. Наразі вона є частиною серії “Видатні особистості України”. А Укрпошта випустила марку Миколайчука тиражем 130000 одиниць.
У звязку з останніми подіями – спочатку коронавірусом, а далі – повномасштабним вторгненням, проведення фестивальних заходів призупинилося. Але організатори реагують на виклики часу та змінюють формати проведення. Так у 2020 році фестиваль відбувся віртуально. Глядачам пропонували онлайн-екскурсії у музеї-садибі, відбулася прем’єра фільму “Іванова душа мелодією лине в небо”. А письменник Мирослав Лазорук опублікував новелу “Чорторийські марева-видіння”, “Двоє – на крутих віражах”. Тож вшанування постаті Миколайчука незмінно щоліта відбувається на Буковині – змінюються тільки формати і підходи.