Українці неодноразово чули такі композиції як “Чорнобривці”, “Два кольори”, “Києве мій”. Виконував ці пісні буковинський оперний співак Дмитро Гнатюк. У цьому матеріалі на chernivetski.info ми більш детально розповімо про життєпис українського виконавця.
Походження
Дмитро Гнатюк народився у 1925 році в селі Мамаївці Чернівецької області у селянській родині. Батьки були небагатими, але мали певний авторитет серед односельчан. Змалечку Дмитра залучали до сільської роботи.
Навчаючись у місцевій школі, юнак почав співати у церковному хорі. Саме тоді отець Мирослав розгледів музичний талант Дмитра. Священник навчав хлопця музичної грамоти. У школі Гнатюк створив гурток художньої самодіяльності, а також самотужки поставив спектакль “Сватання на Гончарівці”.
Музична діяльність
Коли Дмитру було 20 років, він став солістом Чернівецького музичного-драматичного театру імені О. Кобилянської. Згодом юнак вступив до Київської консерваторії. У столиці Гнатюк проявив себе якнайкраще і його помітили. У 1951 році хлопець закінчив консерваторію і став солістом Київського театру опери та балету.
Дмитро ставив різноманітні спектаклі у Київській консерваторії та у Донецькому театрі опери та балету ім. А. Солов’яненка. Завдяки своєму таланту Гнатюк зміг стати одним з провідних оперних виконавців України. Він втілював яскраві, колоритні образи, зокрема в операх “Тарас Бульба”, “Наталка Полтавка”, “Енеїда”, “Євгеній Онєгін”, “Пікова дама”, “Мазепа”, “Кармен” Ж. Бізе, “Ріголетто”, “Севільський цирульник” Дж. Россіні.
60-ті роки стали піковими у кар’єрі Дмитра. Саме в цей період світ вперше почув такі легендарні твори як “Два кольори”, “Києве мій”, “Черемшина” у виконанні буковинця. Особливою піснею для співака були “Два кольори”. Текст композиції нагадував Дмитру про дитинство та рідний край. Також Гнатюк любив виконувати пісню “Києве мій”. У 1962 році цей твір композитор Ігор Шамо написав на слова поета Дмитра Луценка. До слова, ця пісня у 2014 році стала офіційним гімном Києва. У 1982 році Дмитро Гнатюк виконав її на великому концерті з приводу 1500-ліття Києва в супроводі дитячого хору.
Згодом завдяки Гнатюку українські композиції почули за межами країни. Дмитро у 70–80-ті роки й пізніше об’їздив увесь світ, виступав на найвідоміших сценах США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Франції та Англії.
Більше 20 років Дмитро Гнатюк був головним режисером Національної опери України. Саме завдяки йому на київській сцені були поставлені важливі українські опери – “Тарас Бульба”, “Наталка Полтавка” М. Лисенка, “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського.
Громадянська позиція
Буковинський оперний співак мав принципову громадянську позицію. Для Дмитра було важливо популяризувати українську пісню. Це бажання стало сенсом його життя. На думку Гнатюка, пісня – це історія і саме так ми продовжуємо себе.
Виконавець неабияк любив Україну. Навіть у дитинстві, у 1932-1933 роках, маленький Дмитро бігав по селі і збирав кошти, аби допомогти людям, які помирали від голоду. Йому вдалось зібрати понад дві тисячі румунських леїв. На той час це були дуже великі гроші. Але тоді юнака переконали, що в Україні все гаразд і немає ніякого геноциду. Адже тоді радянська влада вдавала, ніби голоду не існує. Українці були ізольовані від новин.
Вже у поважному віці у 2004 році Дмитро брав участь у Помаранчевій революції, виступав з народними піснями на сцені Майдану Незалежності. У 2013 році підтримав Революцію Гідності.
Легендарний оперний співак помер навесні 2016 року у Києві. Його поховали на Байковому кладовищі.
