Упродовж століть буковинський край міцно тримає статус міста, в якому народилися та виросли видатні постаті, які змінювали хід історії у різноманітних течіях: культурі, мистецтві, науці. Місто Чернівці ставало натхненням та давало поштовх для формування нових естетичних течій та відкриття раніше не вивчених наукових досліджень. Люди, народжені тут, представляли різні епохи та були частиною різних сфер діяльності, проте їх об’єднувало щире бажання творчого пошуку та прагнення зробити справу свого життя досконалою. У цій статті на chernivetski.info ми розповімо про тих, хто своєю наполегливою працею зумів отримати світову славу, зробивши Чернівці центром творчих ідей.
Пауль Целан – поет з буковинським корінням
Багато хто знає Пауля як німецькомовного поета XX століття, проте коріння у нього українське. Пауль Целан (справжнє ім’я – Пауль Анчель) народився 23 листопада 1920 року у тоді ще маленькому містечку Чернівці. Родина Целана повсякчас поважали культурне мистецтво тих часів, тому більшість свого часу його батько займався з ним вивченням німецької мови, а матір прищеплювала щире зацікавлення до літератури. Коли хлопець підростає, батьки віддають його на навчання до єврейської “народної” школи. Там він додатково починає вивчати українську та румунську мови.
Здавалося, про краще дитинство та юність й гріх мріяти. Проте веселі часи різко призупиняються – на буковинські вулиці, як чорні туманні хмари, ввійшла Друга світова війна. У 1940 році радянські війська займають територію Буковини. Як наслідок, шлях до іноземних земель залишається закритим для молодого юнака. Тому він вирішує вступити до Чернівецького університету. Але доля грає з ним сумний жарт: наступного року німецькі війська захоплюють місто й майбутнє румунських євреїв було визначено наперед. Батьків Пауля відправляють до концентраційного табору, де батько помирає від хвороби, а мати гине від рук солдатів. Ці страшенні події залишають глибокий шрам на серці поета і єдиними речами, де він може поділитися думками, є ручка та аркуш паперу.
Літературна кар’єра та вплив на світову поезію
Вперше Пауль взяв до рук аркуш ще в юнацькому віці, проте справжнє натхнення нахлинуло після війни. У 1947 році на літературних просторах з’являється вірш “Фуга смерті”, який відразу захоплює правду про події Голокосту. У творі Целан створює особливий образ “чорного молока світання”, через який намагався зобразити справжні жахіття, пережиті євреями у концтаборах. Творчість поета відразу стала популярною, адже кожне літературне надбання потребувало уважного читання, а глядач не міг не помітити багатошаровий зміст. Пізніше він публікує наступні збірки “Мак і пам’ять” (1952), “Грати світла” (1955) і “Змія і вузол” (1967), які підтверджують його здобутий статус новатора.
Незважаючи на те, що його творчість здобула великого успіху ще за життя, внутрішній світ автора навіть після багатьох років був наповненим болем за батьків. Він лікується від депресії, та це не допомагає позбутися від відчуття вини за минуле. У 1970 році Пауль Целан скоює самогубство, стрибнувши з моста річки Сена, розташований у Парижі. Ця подія стала справжньою трагедією для літературного мистецтва, проте його сучасники зробили все для того, щоб творчість видатного чернівчанина жила й донині.
Роза Ауслендер – поетеса двох світів
Роза Ауслендер народилася 11 травня 1901 році у Чернівцях у сім’ї євреїв. Члени родини говорили виключно німецькою мовою, але з юних літ дівчинка відкриває для себе неймовірний літературний світ, який дає можливість ознайомитися з румунською та українською мовами.
У 1921 році після здобуття освіти у Чернівецькому національному університеті Роза разом з майбутнім чоловіком емігрує до США. Там вона відкриває для себе сферу журналістики та починає помалу писати власні вірші. Проте у 1926 році її мати неочікувано захворіла і це змушує поетесу повернутися до України.
Але справжнє пекло прибуло з Другою світовою війною. Через своє єврейське коріння була змушена у 1941 році перейти до гетто. Тут трапляється найгірше: вона бачить на власні очі загибель багатьох близьких для неї людей, переживає жах насильства та постійного переслідування.
Творча діяльність мисткині
У 1945 році завершується війна, а разом з тим – страх за власне життя. Вона знову переїжджає до США та невпинно займається творчістю. Головною рисою її віршів було протиставлення домівки як чогось рідного, яке пізніше перетворилося у центр вигнання. Вона також згадує про свій досвід біженства, що переслідував її усе життя.
Поезія Ауслендер відзначається мінімалізмом та точністю деталей. Її слова здаються, на перший погляд, простими, проте з кожним рядком ти наповнюєшся все більшою емоційністю. До прикладу, у збірці “Безіменне” (“Ohne Namen”) поетеса торкається теми мовчання, пам’яті та втрати, використовуючи короткі, майже телеграфні рядки, що створюють ефект відчуженості та болю. У наступній збірці “Материнська мова” (“Mutterland”) вона звертається до власної домівки, передаючи у деталях тугу за батьківщиною та розуміння того, що минулого не повернути.
Йозеф Шмідт – тенор, що підкорив Європу
Йозеф Шмідт народився 4 березня 1904 року у Чернівцях, які тоді ще були під владою Австро-Угорської імперії. Уже з ранніх літ хлопчина відзначався унікальним голосом, яким особливо захоплювалася його власна мати. Тому не було дивним, коли всі її сили були направлені на те, щоб її сина помітили. Власне, материнські зусилля були не марними. Талант малого Йозефа помітив кантор хоральної синагоги Самуель Тапфштейн, який розвинув у хлопчика почуття любові до сцени. До кінця свого життя Йозеф був вдячним викладачу та вважав його єдиним у своїй справі.
Кар’єра та слава
Багатьох людей здивував такий унікальний голос – легкий драматичний тенор. Здавалося, його майбутнє призначене для роботи на оперній сцені, але невеликий зріст (приблизно 1,54 см) унеможливлював його кар’єру. Тому єдиний шлях розвитку передбачав радіо та звукозапис. У 1929 році Шмідт вперше дебютує на берлінському радіо. Слухачам настільки сподобалося звучання Йозефа, що за лічені дні його участь на радіо стало популярним по всьому світі.
У 1930-х роках співак робить спроби у створенні платівок і цей крок також відразу набуває популярності. Особливо звертають увагу на його пісню “Ein Lied geht um die Welt” (“Пісня мандрує світом”), яка пізніше стала гімном його епохи. Завдяки цій пісні Шмідта запрошують зіграти головну роль в однойменному фільмі 1933 року, що закріплює за ним статус світової оперної зірки.
Попри видатну популярність, його життя зазнає трагічних подій. З приходом німецької влади артист зазнає переслідувань та був змушений виїхати з країни. Але на кожному кроці його чатувала небезпека. Здоров’я, підірване переслідуваннями та складними умовами, значно погіршилося. 16 листопада 1942 року Йозеф Шмідт помирає від серцевої недостатності.
Висновок
Чернівці подарували світові багатьох видатних людей, які зробили власний внесок у різноманітні сфери діяльності. Від Пауля Целана до Йозефа Шмідта, уродженці цього міста неодноразово змінювали хід світової історії.
Їхні життя часто були складними, сповненими випробувань та еміграцій, але їхні досягнення стали надбанням усього людства. Їхній досвід показує, що попри складну долю, жага до власної справи дає наснаги продовжувати жити далі та шукати вихід з будь-яких складних ситуацій