Ольга Кобилянська – письменниця з Буковини, яка зробила великий внесок в українську літературу

 

Двадцять першого березня у 1942-му році в Чернівцях  у віці 78 років померла відома українська письменниця, яка народилась і виростала на Буковині. Ольга Кобилянська вважається однією з перших літераторок-феміністок в Україні, як повідомляють «chernivetski.info» з посиланням на «Молодий буковинець».

Відтоді, як розпочалася Друга світова війна, під час якої окупанти захопили територію Буковини, тогочасна румунська влада встановила пильний нагляд за важко хворою Ольгою Кобилянською. Вони готували судову розправу над письменницею через, те що вона писала агітаційні листи у радянській газеті. Проте тоді Ольга страждала від паралічу, через який вона не могла рухатися. І навіть близькі родичі боялись евакуювати її, незважаючи на зручну можливість, яка їм випала ще на початку Великої Вітчизняної війни. Згодом письменниця померла, але на цьому переслідування не припинилися. 

Тодішня окупаційна влада забороняла публікувати некролог на українській мові і виголошувати похоронну промову над могилою Кобилянської. Але чи заслужила українська письменниця такого ставлення? Зараз можна відповісти однозначно, що ні. Та в ці часи, коли вона творила, майже ніхто не мав впливу на відношення влади до української літератури. І варто взяти до уваги той факт, що Ольга Кобилянська була не лише літераторкою, але й одною з перших жінок-феміністок в Україні. 

Проте сьогодні твори Ольги Кобилянської є дуже популярними в Україні. Їх вивчають як школярі, так і студенти, і навіть педагоги. Та це не дивно, адже ця письменниця зробила значний внесок в розвиток української літератури. Тому її роботи, безумовно, варті уваги кожного з нас. 

Біографія і факти з життя Ольги Кобилянської 

Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863-го року у невеликому містечку Гура-Ґумора (Гура-Гомуролой) на південному боці Буковини (сьогодні сучасна територія Румунії). 

Юліан Кобилянський, батько Ольги, походив зі шляхетного роду із Наддніпрянщини. Родина мала власний герб. Мати письменниці, Марія Вернер походила з німецької родини. До речі, до родини Вернерів належав відомий німецький поет-романтик Захарій Вернер (1768-1823 роки). І хоча Марія Вернер була німкенею, вона легко освоїла українську мову, стала греко-католичкою і виховувала своїх дітей з пошаною та любов’ю до українського народу і спадщини.  

У родині Кобилянських було семеро дітей. Ольга була четвертою дитиною в своїй багатодітній сім’ї. Дитинство майбутньої письменниці пройшло у румунському містечку Кимпулунг, куди родина переїхала у 1868-му році. Там дівчина навчалася у початковій народній школі. Навчання проводили виключно на німецькій мові, яка тоді була офіційною на Буковині. Проте батько Ольги подбав про те, щоб дівчина паралельно вивчала українську мову (приватно). Крім того, в їхньому домі також розмовляли на польській. Тому діти знали мінімум три мови. 

Дехто з рідних Ольги Кобилянської також зміг прославитися у творчості та науці. Зокрема, брат письменниці Степан Кобилянський був художником (живописцем). До його робіт належать портрети сестри. Юліан Кобилянський (теж рідний брат Ольги) став відомим філологом і видав кілька підручників з вивченням латинської мови. А їхня сестра Євгенія мала музичні здібності - була талановитою піаністкою.

Початок творчої діяльності – вірші і твори на німецькій мові 

У свої підліткові роки (в 13-14 років) Ольга почала писати перші вірші, щоправда на німецькій мові. 

Також німецькою мовою була написана перша повість письменниці за назвою «Лореляй» (1888 рік). Цю повість опублікували українською мовою у 1896-му році під назвою «Царівна». Повість «Царівна» стала першою причиною для знайомства двох літераторок – вже відомої Лесі Українки і Ольги Кобилянської, яка лише розпочинала свій творчий шлях. Завдяки цьому твору Леся Українка вперше почула про Ольгу.

Через деякий час родина Кобилянських переїхала жити в село Димці, яке належало до Серетського повіту. Оскільки мама Ольги дуже хворіла і двоє молодших братів вже закінчили навчання, родина знову переїхала. Та цього разу вони оселилися в Чернівцях, де письменниця жила до самої смерті. І саме в місті для Ольги Кобилянської відкрилися нові, просторі і широкі двері для втілення своїх творчих задумів. 

Творчі досягнення письменниці 

В Чернівцях Ольга ближче знайомиться з українською літературою і її радо вітають в колі прогресивної інтелігенції, до якого вона теж належала.

Але важка фізична праця, яку письменниця виконувала по господарству, і простуда дали про себе знати. Тому у 1903-му році Ольга почала страждати від часткового паралічу. Вона не одноразово їхала на лікувальні курорти за кордон, але все одно постійно хворіла. Коштів для систематичного лікування письменниці , на жаль, не вистачало. 

Впродовж 1915-1923 років Кобилянська написала чимало новел, оповідань і повістей, які описували страждання, біль через розлуку і почуття безвиході, що були притаманними в часи Першої світової війни. До цих творів належать такі роботи письменниці: «Юда» (1917 рік), «Лист засудженого вояка до своєї жінки» (1918 рік), «Сниться» (1922 рік), «Зійшов з розуму» (1923 рік). пізніше ці твори увійшли до збірки «Але Господь мовчить…» (1927 рік). 

У 1926-1929 роки в Харкові видали велике дев’ятитомне видання, в яких були зібранні твори української письменниці. 

На честь відомої письменниці

У 1944-му році в одному з чернівецьких будинків, де колись жила Ольга Кобилянська, відкрили меморіальний музей. Сьогодні Чернівецький академічний обласний музично-драматичний театр називається іменем відомої української письменниці. До речі, цю назву йому надали на честь відзначення сторіччя з дня народження Ольги Кобилянської. Також її іменем сьогодні названо багато вулиць в Чернівецькій області. 

«Царівна», «Земля», «Людина» та інші найвідоміші повісті і романи Ольги Кобилянської 

Серед найвідоміших творів письменниці варто окремо згадати повісті «Людина» (1886 рік), «Царівна» (1888 рік), «Земля» (1901 рік), , «В неділю рано зілля копала» (1908 рік) та роман «Апостол черні» (1921-1926 роки). Усім українцям варто ознайомитися з цими роботами Ольги Кобилянської. 

Comments