Павло Дворський – український співак та композитор. Він створив не одну пісню для легендарного ансамблю “Смерічка”. У матеріалі на сайті chernivetski.info ми більш детально дізнаємось історію життя відомого чернівчанина.
Дитинство
Павло Дворський народився 1953 року у селі Ленківці Чернівецької області. Його батьки були простими селянами. Любов до музики у юнака зародилась досить рано. Коли Павлу було чотири роки, мати його брала до церкви. Саме там він захопився музикою. Адже у храмі була чудова акустика і спів хору лунав просто неймовірно.
Батько Павла, Ананій Кирилович у своїй юності мріяв стати музикантом, але через важкі життєві обставини був змушений відмовитись від мрії. Тож тато прагнув, аби син здійснив його мрію і став професійним музикантом.
У 13 років Павло серйозно взявся за музику. Він чотири рази на тиждень мав заняття у музичній школі. Аби добратись, юнак щоразу долав 8 кілометрів на велосипеді чи пішки. Дворський вивчав гру на фортепіано, сольфеджіо, а також співав у хорі. У 1966 році Павло вперше заспівав у супроводі оркестру районного Будинку культури.
У 1970 році хлопець закінчив школу з золотою медаллю. Після навчання два роки служив у війську в Угорщині. Згодом Павло вступив до Чернівецького музичного училища, де навчався трьох відділах одночасно: хорово-диригентський, народних інструментів та вокальний.
Становлення кар’єри
У 1976 році Павла Дворського запросили приєднатись до ансамблю “Смерічка”. Через декілька років у репертуарі гурту з’явились перші пісні композитора, а саме “Стожари” та “Маки для сина”. У 1985 році чоловік написав “Смерекову хату” та “Писанку”. У 1989 році Павло посів третє місце у жанрі попмузики на фестивалі “Червона рута”, який проходив у Чернівцях. На початку 90-х артист взяв участь у пісенному фестивалі “Пісенний вернісаж-90”.
У 1994 році Павло Дворський був відзначений почесним званням Заслуженого артиста України. Співак активно продовжував виступати на концертах в Україні та за кордоном. Зокрема він виступав на сценах Італії, Іспанії, Португалії, США, Канада тощо.
У 2002 році здійснилась одна з давніх мрій Павла. Йому вдалось заспівати на батьківщині опери – в Італії. На День матері співак виступив у Римі на площі перед греко-католицькою церквою святої Софії. Серед слухачів було десятки тисяч українців. Усі разом співали “Стожари”, “Два кольори”, “Черемшину”, які не чули протягом багатьох років. Саме на цьому концерті Павло вперше публічно виконав пісню “На поклик матері”.
У 2003 році згідно з Указом Президента України Дворський нагороджений орденом «За заслуги» ІІ ступеню за значний особистий внесок у збагачення української пісенної спадщини. Загалом у концертному репертуарі Павла близько 120 творів. А ще, окрім музичної кар’єри, чоловік активно займається спортом і є майстром спорту з настільного тенісу.
Міцна дружба з Яремчуком
Діяльність у ансамблі “Смерічка” подарувала Павлу музичного брата – Назарія Яремчука. Вони співпрацювали протягом 18 років. Назарій став хрещеним батьком В’ячеслава Дворського.
У 1995 році Павло був на гастролях в Америці з дуетом “Писанка”. Саме у цей час у цей час за кордоном лікувався Назарій Яремчук. Повертаючись до України, Павло передав своєму другові концертні афіші. Адже Назарій свято вірив, що зможе подолати хворобу і заспіває на сольному концерті у квітні.
Гастролі Павла тривали протягом трьох місяців. Але дзвінок дружини змусив його розірвати контракт та повернутись до України. Його друг лежав у лікарні у дуже поганому стані. Дворський встиг побути біля Яремчука близько двох годин. Павло розповідав співаку про людей, які знали його в Америці та поважали його творчість. Але наступного ранку Дворський раз і назавжди втратив свого музичного брата.