У нашому світі спортивні легенди здебільшого народжуються там, де характер загартовується в суворих умовах, а кожен крок має сенс. Микола Іванович Ткачук – саме з таких місць. Він – буковинець, котрий пройшов шлях від дитячих мрій до світових арен гирьового спорту, де нині встановлює рекорди та підкорює титули, пише chernivetski.info.
Та це не тільки історія про силу м’язів – це історія про дух, українське коріння, про внутрішню віру і прагнення залишити слід для рідної землі, навіть проживаючи за океаном. Тож дізнаємося разом неймовірну історію спортивних злетів нашого всесвітньо відомого земляка, який серед інших прославляє спортивну Буковину у світі.
Коріння і формування особистості
Микола Іванович Ткачук народився селі Романківці на Сокирянщині Чернівецької області в 1992 році. Саме це село стало для нього стартовим майданчиком, тією точкою, з якої почалося формування характеру, фізичної сили та внутрішньої стійкості. Родина Ткачуків походить із гірської Путильщини. І, як сам спортсмен неодноразово казав, гуцульські традиції й гірський дух – невіддільна частина його ідентичності. У дитинстві він часто бував у дідуся й бабусі в Карпатах, де серед природи, гір і храмів формувався його світогляд.
Змалку батьки прищеплювали йому любов до руху: спорт, фізичні навантаження, проби різного виду активностей. У сім’ї існували моменти, коли батько демонстрував вправи на турніку, і це мотивувало юного Миколу наслідувати його рухи, стати таким же сильним. Цей ранній “пробний майданчик” серед природи й сім’ї став тлом для подальших прагнень.
Окрім фізичного виховання, важливим елементом став духовний вплив. З юності він проявляв цікавість до храму, богослов’я. Навіть у пізніших роках став пономарем у храмі «Всіх Святих» у Києві. Це поєднання тілесного та духовного впливу – частина його цілісного підходу до життя.
Спортивний старт та професійне зростання
Спорт високих досягнень для Миколи почався приблизно з 2010 року. Саме в цьому році він уперше виступив на світовій арені серед юнаків (до 18 років). І став чемпіоном світу у вправі “ривок” та здобув срібло в поштовху у своїй ваговій категорії +80 кг. У тому ж році він також виступав серед юніорів (до 22 років) у Мілані й здобув срібну нагороду.
У 2011 році Микола продовжував нарощувати конкуренцію: він був срібним призером чемпіонату світу з гирьового спорту в поштовху довгим циклом серед юніорів і серед чоловіків у категорії до 80 кг. Також на студентському рівні він став чемпіоном та встановив світовий рекорд (поштовх двох гир 24 кг довгим циклом).
А вже через рік Микола досягнув справді видатного успіху: на чемпіонаті в Гамбурзі (Німеччина) він став чемпіоном світу серед чоловіків, юніорів і студентів у поштовху довгим циклом у категорії 80 кг, вигравши три “золота” в різних номінаціях. Тоді він виконав норматив майстра спорту міжнародного класу (МСМК) і встановив світовий рекорд серед студентів у цій дисципліні.
Ці роки стали фундаментом поєднання техніки, сили, конкуренції, помилок і виправлень. І все це загартувало характер та дало старт для подальшого підкорення вершин.
Титули, рекорди й міжнародне визнання
Одні з найяскравіших сторінок кар’єри Миколи – це його рекорди та міжнародні перемоги. Ось найосновніші, які він встановив або утримував:
- Рекорд України серед студентів у поштовху двох гир довгим циклом 24 + 24 кг протягом 10 хв (105 підйомів у категорії до 80 кг).
- Рекорд світу серед студентів у тій самій дисципліні – 110 підйомів у ваговій категорії до 80 кг (на чемпіонаті світу серед студентів 2013 року в Ташкенті).
- Рекорд України з поштовху однієї гирі (24 кг) – 1025 разів за одну годину.
- Рекорд України у поштовху гирі 32 кг протягом 10 хв – 172 підйоми (20 серпня 2016 року.
Наразі він також виступає на комерційних стартах, бере участь у престижних змаганнях на кшталт Arnold Classic, де у 2023 році підняв гирю 145 разів. Сьогодні Микола живе в Канаді, але не забуває своїх коренів. Його спортивні досягнення вражають: чотириразовий абсолютний чемпіон міжнародного турніру «Арнольд Класік» та триразовий чемпіон міжнародних змагань «Містер Олімпія». Особливе місце в його житті посідає знайомство з легендарним Арнольдом Шварценеггером, яке відбулося в 2017 році в США. Під час зустрічі, коли Микола став абсолютним чемпіоном, Арнольд поцікавився його історією.
«Арнольд запитав мене хто я, та чим займаюся. Я розказав, що я спортсмен з України, чемпіон світу з гирьового спорту, навчаюся у православній духовній семінарії. Він зацікавлено взяв ікону, подивився, потиснув мені руку, привітав із досягненнями, побажав успіху та дав настанови не зупинятися на досягнутому. Тому що найбільший успіх приходить до того, хто більше всіх трудиться», – згадує Микола.
Сучасні здобутки та значення для спорту
Останні роки принесли Миколі ще одне яскраве підтвердження: він не просто зберігає форму, а підіймає планку вище. Так, у листопаді 2024 року він став абсолютним чемпіоном світу з гирьового спорту (IKFF) в Сан-Дієго, коли підняв гирю 28 кг 180 разів, побивши власний рекорд. За його словами, це вже сьома перемога світового рівня у кар’єрі.
У цьому змаганні брали участь близько 80 спортсменів із 15 країн, тож Микола став переможцем у складній конкуренції. При цьому він зіштовхнувся з травмою спини, але зміг подолати труднощі та вибороти перше місце.
Ця перемога важлива не лише як титул – вона оновлює його статус на міжнародній арені, підкреслює, що він – активний учасник сучасного спорту. Микола продовжує боротися не лише з суперниками, а й із віком, із фізичними обмеженнями, із викликами часу.
Крім особистих досягнень, цей успіх має значення для спорту в України. Адже він дає приклад молодим спортсменам. І, що дуже символічно, цей новий рекорд було встановлено в США як сигнал, що український спортсмен може конкурувати з найкращими у світі, навіть на чужій території.
Духовність, родина і вплив на майбутнє
Окремий пласт життя Миколи – це його духовний шлях. Так, у 2011 році він був пономарем храму «Всіх Святих» у Києві. А через рік став студентом Київської духовної семінарії. Паралельно здобував освіту у спорті: здобув ступінь бакалавра на факультеті тренерів з гирьового спорту та викладачів фізичного виховання, потім – магістра у сферах біомеханіки спорту.
Ця подвійна траєкторія – тілесна й духовна дала йому змогу не забувати про коріння: навіть у періоди міжнародних поїздок, коли важкі тренування, напруга, графіки, він знаходить час для молитви, для храму, для внутрішньої тиші.
Сім’я для нього – найцінніша опора. Дружина й діти – перші, хто вітає його з перемогами. На чемпіонаті Північної Америки в Міннеаполісі його діти показали чудові результати: 3-річний Сашко зробив 61 підйом гирі 2,5 кг за 10 хв, 5-річний Ваня – 243 підйоми, 7-річна Надійка – 250 підйомів.
Він також активно передає досвід: проводить семінари, спілкується з молоддю, популяризує гирьовий спорт, дає приклад, що сила – це не лише сума вправ, а поєднання тіла, характеру й духу.
Його приклад – не лише медалі, а мотивація, орієнтири для нових поколінь, свідчення, що навіть із села на Буковині можна піднятися на вершини міжнародного спорту, не втрачаючи себе, не забуваючи традиції, не ігноруючи духовні цінності.