Чернівці завжди мали особливу ауру. Це місто переплетення різних культур і традицій, де поруч звучать українська, румунська, єврейська мелодії. Така мультикультурність створила унікальний ґрунт для зародження музики, здатної вийти за межі регіону. Серед вузеньких вулиць, старовинних будівель, живих розмов будується унікальний музичний простір, пише chernivetski.info.
Цей матеріал покликаний з’ясувати назви пісень, написаних на території буковинського краю. Згадаємо легендарну «Червону руту» Володимира Івасюка та бардівські мелодії Богдана Ільницького. Навіть поділимося світовою композицією, котрій судилося народитися тут. Тому вмощуйтесь зручніше – вас чекає незабутня подорож у часі.
Феномен «Червоної рути»
Історія зародження розпочинається у 1968-1970 роках. Молодий студент медичного інституту Володимир Івасюк, пройнявшись красою буковинської землі, вирішив присвятити їй власну композицію. Прем’єра відбулася восени 1970-го на Театральній площі міста: під час прямого ефіру програми «Камертон доброго настрою» юнак заспівав її разом з Оленою Кузнецовою. Простота мелодичного тексту відразу захопила глядацькі серця.
Після цього музичний твір отримав нове дихання виконанням ансамблю «Смерічка», керівником якого був Левко Дутківський. Саме в цьому складі вона здобула Гран-прі всесоюзного конкурсу «Пісня року 1971». Та справжню, всенародну любов принесло виконання Софії Ротару. Її емоційний голос, поєднаний проникливою мелодією, подарував вічний шедевр. Композиція набула такої органічності, що почала сприйматися як видумана народом.
Музична візитівка різдвяних свят
На початку XX століття Микола Леонтович був вірним жителем чернівецької землі. Він уважно прислухався до місцевої мелодики, щоб віднайти основу для своєї найвідомішої обробки – «Щедрика». У 1916 році твір уперше пролунав у Києві, завоювавши з перших хвилин прослуховування увагу слухачів. Витончена гармонія народної мелодики й композиторської майстерності зробило колядку сучасним символом зимових святкувань.
Тріумфальний похід «Щедрика» розпочався після його виконання на концерті Української республіканської капели під керівництвом Олександра Кошиця. Виступ справив величезне враження, і вже незабаром американський композитор Пітер Вілговський сформував власну версію твору. Так, у 1921 році з’явився «Carol of the Bells». Американець прагнув передати її первісну красу, додавши нотки різдвяного змісту. Ми пишаємося входженням чернівецької спадщини до глобального культурного простору.
Бардова хвиля
Наприкінці величного століття “маленький Відень” поступово заповнюється атмосферою власного авторства. Яскравим представником тогочасного періоду варто вважати Богдана Ільницького – виконавець, умілець формування приємного союзу інтонації рідного краю та сучасного авторського бачення.
Серед найбільш відомих творів особливу увагу приковують «Первоцвіт», «Срібна підкова». Вони змогли вийти за межі камерного середовища й здобули доволі широку популярність. Остання навіть стала назвою одного з важливих фестивалів бардівської пісні, де митець буковинського коріння неодноразово представляв свою творчість.
Внесок Ільницького не обмежувався лише персональним звучанням. Як ведучий телепрограми «Експромт», знайомив глядачів із молодими митцями, популяризував бардівський рух. Колеги-музиканти, Назарій Яремчук і Тарас Чубай, високо оцінювали його талант. Навіть називали так званим рушієм української пісенної традиції цього жанру.
